Була й перекладна конструкція. Яруси поздовжніх та поперечних колод чергувалися. Проміжні всередині засипали­ся землею. Кандидат математичних наук, запеклий  краєзна­вець Аркадій Сильвестрович Бугай знайшов іншу цікаву конс­трукцію валів на Київщині над Дніпром. Вал давні будівники насипали з піску, а нижній перекладали шаром глини, на ній палили вогнище, від якого глина стікалась у черепки. Будова таким чином ставала міцнішою. Потім знову насипався шар піску і глини, запалювалося багаття. Такі вали були надійними і довговічними. Років двадцять тому Інститут археології АНУ почав планомірне дослідження Змійових валів. Академік П. То-

лочко в своїх публікаціях стверджував, що вали - творіння рук населення Київської Русі.

Ці захисні споруди, ймовірно, назвали за схожість зі змієм. Якщо вийти на узвивину і поглянути на вали зверху, зда­ється, що вони в'юняться, випинаються змійкою по землі. Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бо­йовим строєм, аби налякати тих, кого хотіли завоювати, підно­сили догори хоругви - прапори з намальованим змієм. Через те нападників називали зміями, а оборонні вали Змійовими.

(М. Федоренко, «Київська правда», 2002р.) Оборонна лінія Чорногородка - Радомишль починається там, де закінчується Постугнянсько - Ірпінський вал - біля села Перевіз.

У 1702-1704 pp. на Правобережній Україні вибухнуло ве­лике селянсько-козацьке повстання під керівництвом Семена Палія. Повсталі народні маси прагнули возз'єднати Правобе­режну Україну з Лівобережною, але через несприятливі полі­тичні обставини зробити цього не вдалося.

У 1711 р. був укладений так званий Прутський мир, за яким із Правобережної України виводились російські війська. Козацькі полки відступили на Лівобережжя, куди перейшла значна частина населення.

На 9 березня 1714 р. в Чорногородці налічувалось всього тільки 8 селян. У 30-60 p.p. XVIII ст. у зв'язку з посиленням феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту на Україні почався могутній визвольний рух, відомий під наз­вою гайдамаччини. Значні гайдамацькі повстання відбувались в 1734-1738 p.p., а також в 1750 р. В ці роки в Поірпінні діяв загін гайдамаків, очолюваний Лазарем Таранцем.

(З «Літопису Руського»)

Про це написали письменники-земляки Петро Сиченко та Віталій Кулаковський у книзі «Ріки виходять з берегів». Зга­дується і с.Чорногородка, повстання проти орендаря Зубрицького, організоване гайдамаками.

У 1784 р. в селі була збудована приходська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. До приходу цієї церкви було та­кож приписане державне село Яблунівка, розташоване при впадінні в річку Ірпінь струмка Куделя нижче Чорногородки, за чотири версти на самому кордоні Київського повіту.

У 1864 р. в Чорногородці жителів було: православних-930, католиків - 170.

На 1900 р. в селі налічувалось: селянських подвір'їв -108 жителів - 1539, з них чоловіків - 759, жінок - 780, землі-1620,80 десятин, з них церкві належали 62 десятини, селянам -1473, іншим - 80-85 десятин.

В селі були: 1 православна, 1 церковно-приходська школа, 2 водяні млини, 1 вітряк, 3 лавки. 2 кузні, 1 каменоломня, в якій працювало 80 місцевих робітників, 1 державна винна лав­ка.

У 1362р. Чернів став належати до володінь сина великого князя Ольгерда - Володимира та його нащадків.

У 1394 р. Володимир Ольгердович був вигнаний із Києва великим литовським князем Вітовтом (1430-1450). В списку замків, які по смерті Вітовта дістались його наслідникові Свидригайлу, згадується і замок Чорноград.

В XVI ст.. Чорногородка належить до володінь Київсько­го біскубства. Київським католицьким біскупом в кінці XVI ст був Йосип Верещинський, який, надаючи свободи від податей і інші вольності, сприяє відродженню поселень Чорногородка, Плесецьке, Дорогинка.

З метою захисту від частих татарських набігів в Чорногородці був побудований оборонний замок.

В 1626 р. Чорногородку відвідав папський єпископ Київський Богуслав Радошевський, який контролював роботу по відбудові замку.

У 1656 р. універсалом Богдана Хмельницького село Чорногордка було передане Київському братському монастирю.

У 1659 р. жалуваною грамотою царя Олексія Михайлови­ча було підтверджено право Київського братського монастиря на володіння Чорногородкою.

У 1666 р. боярину Шереметьєву вдалося захопити Чорногородський замок, але в цьому ж році він змушений був зали­шити його.

Після Андріївського перемир'я (1667 р.) подальша участь Чорногородки пов'язана з Фастовом, який став центром боро­тьби нової хвилі визвольного руху на Правобережжі. Очолив її народний герой Семен Пилипович Гурко (Палій). На початку 80-х років XVII ст. кілька сотень запорожців на чолі з Палієм перейшли із Запоріжжя на Південну Київщину - малозаселену територію, спустошену в 60-70 роках XVII ст. польсько-шля­хетськими загарбниками і турецько-татарськими агресорами. Сюди за закликом Палія почали переселятись селяни-втікачі і козаки з різних місцевостей України. Опорним пунктом вони обрали Фастів, збудувавши в ньому фортецю. В цей же період в Чорногородці теж було відбудовано укріплення, відоме під назвою «Палієве замковище».