Була й перекладна конструкція. Яруси поздовжніх та поперечних колод чергувалися. Проміжні всередині засипалися землею. Кандидат математичних наук, запеклий краєзнавець Аркадій Сильвестрович Бугай знайшов іншу цікаву конструкцію валів на Київщині над Дніпром. Вал давні будівники насипали з піску, а нижній перекладали шаром глини, на ній палили вогнище, від якого глина стікалась у черепки. Будова таким чином ставала міцнішою. Потім знову насипався шар піску і глини, запалювалося багаття. Такі вали були надійними і довговічними. Років двадцять тому Інститут археології АНУ почав планомірне дослідження Змійових валів. Академік П. То-
лочко в своїх публікаціях стверджував, що вали - творіння рук населення Київської Русі.
Ці захисні споруди, ймовірно, назвали за схожість зі змієм. Якщо вийти на узвивину і поглянути на вали зверху, здається, що вони в'юняться, випинаються змійкою по землі. Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, аби налякати тих, кого хотіли завоювати, підносили догори хоругви - прапори з намальованим змієм. Через те нападників називали зміями, а оборонні вали Змійовими.
(М. Федоренко, «Київська правда», 2002р.) Оборонна лінія Чорногородка - Радомишль починається там, де закінчується Постугнянсько - Ірпінський вал - біля села Перевіз.
У 1702-1704 pp. на Правобережній Україні вибухнуло велике селянсько-козацьке повстання під керівництвом Семена Палія. Повсталі народні маси прагнули возз'єднати Правобережну Україну з Лівобережною, але через несприятливі політичні обставини зробити цього не вдалося.
У 1711 р. був укладений так званий Прутський мир, за яким із Правобережної України виводились російські війська. Козацькі полки відступили на Лівобережжя, куди перейшла значна частина населення.
На 9 березня 1714 р. в Чорногородці налічувалось всього тільки 8 селян. У 30-60 p.p. XVIII ст. у зв'язку з посиленням феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту на Україні почався могутній визвольний рух, відомий під назвою гайдамаччини. Значні гайдамацькі повстання відбувались в 1734-1738 p.p., а також в 1750 р. В ці роки в Поірпінні діяв загін гайдамаків, очолюваний Лазарем Таранцем.
(З «Літопису Руського»)
Про це написали письменники-земляки Петро Сиченко та Віталій Кулаковський у книзі «Ріки виходять з берегів». Згадується і с.Чорногородка, повстання проти орендаря Зубрицького, організоване гайдамаками.
У 1784 р. в селі була збудована приходська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. До приходу цієї церкви було також приписане державне село Яблунівка, розташоване при впадінні в річку Ірпінь струмка Куделя нижче Чорногородки, за чотири версти на самому кордоні Київського повіту.
У 1864 р. в Чорногородці жителів було: православних-930, католиків - 170.
На 1900 р. в селі налічувалось: селянських подвір'їв -108 жителів - 1539, з них чоловіків - 759, жінок - 780, землі-1620,80 десятин, з них церкві належали 62 десятини, селянам -1473, іншим - 80-85 десятин.
В селі були: 1 православна, 1 церковно-приходська школа, 2 водяні млини, 1 вітряк, 3 лавки. 2 кузні, 1 каменоломня, в якій працювало 80 місцевих робітників, 1 державна винна лавка.
У 1362р. Чернів став належати до володінь сина великого князя Ольгерда - Володимира та його нащадків.
У 1394 р. Володимир Ольгердович був вигнаний із Києва великим литовським князем Вітовтом (1430-1450). В списку замків, які по смерті Вітовта дістались його наслідникові Свидригайлу, згадується і замок Чорноград.
В XVI ст.. Чорногородка належить до володінь Київського біскубства. Київським католицьким біскупом в кінці XVI ст був Йосип Верещинський, який, надаючи свободи від податей і інші вольності, сприяє відродженню поселень Чорногородка, Плесецьке, Дорогинка.
З метою захисту від частих татарських набігів в Чорногородці був побудований оборонний замок.
В 1626 р. Чорногородку відвідав папський єпископ Київський Богуслав Радошевський, який контролював роботу по відбудові замку.
У 1656 р. універсалом Богдана Хмельницького село Чорногордка було передане Київському братському монастирю.
У 1659 р. жалуваною грамотою царя Олексія Михайловича було підтверджено право Київського братського монастиря на володіння Чорногородкою.
У 1666 р. боярину Шереметьєву вдалося захопити Чорногородський замок, але в цьому ж році він змушений був залишити його.
Після Андріївського перемир'я (1667 р.) подальша участь Чорногородки пов'язана з Фастовом, який став центром боротьби нової хвилі визвольного руху на Правобережжі. Очолив її народний герой Семен Пилипович Гурко (Палій). На початку 80-х років XVII ст. кілька сотень запорожців на чолі з Палієм перейшли із Запоріжжя на Південну Київщину - малозаселену територію, спустошену в 60-70 роках XVII ст. польсько-шляхетськими загарбниками і турецько-татарськими агресорами. Сюди за закликом Палія почали переселятись селяни-втікачі і козаки з різних місцевостей України. Опорним пунктом вони обрали Фастів, збудувавши в ньому фортецю. В цей же період в Чорногородці теж було відбудовано укріплення, відоме під назвою «Палієве замковище».
