Чорну гору омивала з усіх сторін вода. Справа - річки Ір­пінь, решта - глибокий рів, заповнений водою. За переказами, в рові було так багато води, що там втопилися два воли разом з возом.

За легендою, в річці купаючись, втопилась дівчина, зачепи­вшись за пень. Батько тільки зміг крикнути: «Іра, пень!» Звід­си й пішла назва річки - Ірпінь.

В XVII ст., за дослідженням історика Кучери М. П( 1972р.), на острові посеред р. Ірпінь стояв замок; він відмічений на ка­рті французького інженера Біплана.

Очевидно, укріплення замчища були споруджені на давньо­руському городищі, яке можна ототожнювати з літописним Чернєвом. На городищі знайдено уламки гончарного та ліпного посуду І тисячоліття (науковий архів інституту ар­хеології).

А учень Коваль Роман на городі свого діда Рудкевича Іва­на знайшов ріг-чашу, виорану із землі, недалеко від річки Ір­пінь. Це свідчить про те, що тут (в Чорногородці) велась жва­ва торгівля з античними містами-державами та Кавказом через річку Ірпінь за часів Київської Русі.

У 1240р., ймовірно, Чернів, як і Бишів, Білгород, Василь­ків, було зруйноване монголо-татарами. Переписавши населе­ння і обклавши його даниною, завойовники володіли руськи­ми землями за допомогою місцевих феодалів. Найближча ставка монголо-татар знаходилась у Каневі, а Києвом і Київ­щиною правив Ярослав Всеволодович, після його смерті - його син Олександр Невський, проте він залишився в Північ­ній Русі, як і його батько, а Київ і Київщина лише номінально належали до їхніх земель.

(«Літопис Руський»)

Для захисту від ворогів в той час будувались Змійові ва­ли. Такий вал проходив через Чорногородку від річки Лупи до с. Яблунівки.

Існує легенда про назву цих валів.

Колись давно з'явився стоголовий змій, почав спустошува­ти довкілля і поїдати людей. Кожен, хто хотів убити його, ста­вав жертвою своєї сміливості. Після переговорів зі змієм жите­лі повинні давати в жертву новонароджене немовля. Коли дій­шла черга до царівни, цар пообіцяв переможцю половину дер­жави. І ось з'явився богатир Кузьма, який подолав стоголового змія. Отримавши в нагороду землю, він замість волів запріг змія, оборав її плугом. Із борозни, проведеної величезним плу­гом, вийшов вал, що й нині називається Змійовим.

Є відомості, що від часу спорудження деяких валів минуло майже дві з половиною тисячі літ.

Можливо, за аналогією Великої Китайської стіни, яка по­чала споруджуватися ще в VII ст. до н. е., почали будувати по­дібні «стіни» й у наших краях. Залишки цих валів використо­вували військові під час Другої світової війни.

Конструкція Змійових валів залежала від того, який народ її споруджував. Експедиція Інституту археології АН України ви явила так звану зрубну систему. Впродовж валу ставили прямокутні дерев'яні зруби, які заповнювали ґрунтом, а вже потім з обох боків насипали земляні схили.