| « Квітень 2024 » | ||||||
| Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
| 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
| 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
| 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
| 29 | 30 | |||||
- 2012 Вересень
- 2012 Жовтень
- 2012 Листопад
- 2012 Грудень
- 2013 Січень
- 2013 Травень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Грудень
- 2014 Березень
- 2014 Травень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Лютий
- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Червень
- 2016 Серпень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
З такими словами звернулася Гіжицька Любов Іванівна до членів історичного гуртка і запросила до себе. «Почула, що учні проводять зустрічі з відомими людьми нашого села, і хочу, щоб збереглася пам'ять про нашого батька».
Батько Любові Іванівни був механізатором і, можна сказати, майстром на всі руки. Він умів усе робити і робив людям тільки добро. Сам змайстрував токарний станок, січкарню, шив чоботи для людей, брав участь у будівництві школи, хат для односельчан.
А співав як гарно! Сам зробив балалайку, виготовляв прядки, вмів ремонтувати і робити годинники. Його саморобний годинник попав на виставку аж у Москву.
Під час війни вивозив трактори за Дніпро. Тут його контузило, що негативно вплинуло на його здоров'я. Все ж продовжував працювати.
Його дружина пекла хліб для партизанів, які переховувалися в лісах поблизу Чорногородки. А батькова мати була знахаркою. Допомагала людям, як могла, робила людям тільки добро.
«Ми всі робили добро і зараз робимо», — сказала насамкінець Любов Іванівна і розповіла учням, як вона привчає своїх онуків берегти природу, підгодовувати пташок. А всім гуртківцям порадила старанно вчитися і робити всім і повсякчас тільки добро.
Робіть людям добро! З такими словами звернулася Гіжицька Любов Іванівна до членів історичного гуртка, яких запросила до себе.
Дюденко Іван Степанович, батько Любові Іванівни, який був чудовим майстром на всі руки і робив людям тільки добро.
В Чорногородці гордяться тим, що в 1956 р. в цьому селі побував майбутній письменник Василь Симоненко, тоді студент Київського університету. Він приїжджав до сім'ї Каліхевичів. Надія Миколаївна Каліхевич викладала в Чорногородській школі німецьку мову, а її чоловік був фотографом. їхній син навчався в Київському університеті разом з В. Симоненком.
Про перебування В. Симоненка в Чорногородці свідчить дружній шарж на письменника Миколу Сома з позначенням « 3. IV. 1956 р., Чорногородка» (В. Симоненко, збірка «У твоєму імені живу»). Це підтверджує і наш письменник-земляк Іван Федорович Куштенко, який теж тоді навчався в Київському університеті на факультеті журналістики.
На фото справа Каліхевич Н. М. (в хустині).
Члени історичного гуртка в гостях у Віри Іванівни.
