« Квітень 2024 » | ||||||
Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд |
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 |
22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 |
29 | 30 |
- 2012 Вересень
- 2012 Жовтень
- 2012 Листопад
- 2012 Грудень
- 2013 Січень
- 2013 Травень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Грудень
- 2014 Березень
- 2014 Травень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Грудень
- 2015 Січень
- 2015 Лютий
- 2015 Березень
- 2015 Квітень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Жовтень
- 2015 Листопад
- 2015 Грудень
- 2016 Січень
- 2016 Лютий
- 2016 Березень
- 2016 Квітень
- 2016 Травень
- 2016 Червень
- 2016 Серпень
- 2016 Вересень
- 2016 Жовтень
- 2016 Листопад
- 2016 Грудень
- 2017 Січень
- 2017 Лютий
Була й перекладна конструкція. Яруси поздовжніх та поперечних колод чергувалися. Проміжні всередині засипалися землею. Кандидат математичних наук, запеклий краєзнавець Аркадій Сильвестрович Бугай знайшов іншу цікаву конструкцію валів на Київщині над Дніпром. Вал давні будівники насипали з піску, а нижній перекладали шаром глини, на ній палили вогнище, від якого глина стікалась у черепки. Будова таким чином ставала міцнішою. Потім знову насипався шар піску і глини, запалювалося багаття. Такі вали були надійними і довговічними. Років двадцять тому Інститут археології АНУ почав планомірне дослідження Змійових валів. Академік П. То-
лочко в своїх публікаціях стверджував, що вали - творіння рук населення Київської Русі.
Ці захисні споруди, ймовірно, назвали за схожість зі змієм. Якщо вийти на узвивину і поглянути на вали зверху, здається, що вони в'юняться, випинаються змійкою по землі. Є ще одне припущення вчених. Кочівники, розгортаючись бойовим строєм, аби налякати тих, кого хотіли завоювати, підносили догори хоругви - прапори з намальованим змієм. Через те нападників називали зміями, а оборонні вали Змійовими.
(М. Федоренко, «Київська правда», 2002р.) Оборонна лінія Чорногородка - Радомишль починається там, де закінчується Постугнянсько - Ірпінський вал - біля села Перевіз.
У 1702-1704 pp. на Правобережній Україні вибухнуло велике селянсько-козацьке повстання під керівництвом Семена Палія. Повсталі народні маси прагнули возз'єднати Правобережну Україну з Лівобережною, але через несприятливі політичні обставини зробити цього не вдалося.
У 1711 р. був укладений так званий Прутський мир, за яким із Правобережної України виводились російські війська. Козацькі полки відступили на Лівобережжя, куди перейшла значна частина населення.
На 9 березня 1714 р. в Чорногородці налічувалось всього тільки 8 селян. У 30-60 p.p. XVIII ст. у зв'язку з посиленням феодально-кріпосницького та національно-релігійного гніту на Україні почався могутній визвольний рух, відомий під назвою гайдамаччини. Значні гайдамацькі повстання відбувались в 1734-1738 p.p., а також в 1750 р. В ці роки в Поірпінні діяв загін гайдамаків, очолюваний Лазарем Таранцем.
(З «Літопису Руського»)
Про це написали письменники-земляки Петро Сиченко та Віталій Кулаковський у книзі «Ріки виходять з берегів». Згадується і с.Чорногородка, повстання проти орендаря Зубрицького, організоване гайдамаками.
У 1784 р. в селі була збудована приходська церква в ім'я Різдва Пресвятої Богородиці. До приходу цієї церкви було також приписане державне село Яблунівка, розташоване при впадінні в річку Ірпінь струмка Куделя нижче Чорногородки, за чотири версти на самому кордоні Київського повіту.
У 1864 р. в Чорногородці жителів було: православних-930, католиків - 170.
На 1900 р. в селі налічувалось: селянських подвір'їв -108 жителів - 1539, з них чоловіків - 759, жінок - 780, землі-1620,80 десятин, з них церкві належали 62 десятини, селянам -1473, іншим - 80-85 десятин.
В селі були: 1 православна, 1 церковно-приходська школа, 2 водяні млини, 1 вітряк, 3 лавки. 2 кузні, 1 каменоломня, в якій працювало 80 місцевих робітників, 1 державна винна лавка.
У 1362р. Чернів став належати до володінь сина великого князя Ольгерда - Володимира та його нащадків.
У 1394 р. Володимир Ольгердович був вигнаний із Києва великим литовським князем Вітовтом (1430-1450). В списку замків, які по смерті Вітовта дістались його наслідникові Свидригайлу, згадується і замок Чорноград.
В XVI ст.. Чорногородка належить до володінь Київського біскубства. Київським католицьким біскупом в кінці XVI ст був Йосип Верещинський, який, надаючи свободи від податей і інші вольності, сприяє відродженню поселень Чорногородка, Плесецьке, Дорогинка.
З метою захисту від частих татарських набігів в Чорногородці був побудований оборонний замок.
В 1626 р. Чорногородку відвідав папський єпископ Київський Богуслав Радошевський, який контролював роботу по відбудові замку.
У 1656 р. універсалом Богдана Хмельницького село Чорногордка було передане Київському братському монастирю.
У 1659 р. жалуваною грамотою царя Олексія Михайловича було підтверджено право Київського братського монастиря на володіння Чорногородкою.
У 1666 р. боярину Шереметьєву вдалося захопити Чорногородський замок, але в цьому ж році він змушений був залишити його.
Після Андріївського перемир'я (1667 р.) подальша участь Чорногородки пов'язана з Фастовом, який став центром боротьби нової хвилі визвольного руху на Правобережжі. Очолив її народний герой Семен Пилипович Гурко (Палій). На початку 80-х років XVII ст. кілька сотень запорожців на чолі з Палієм перейшли із Запоріжжя на Південну Київщину - малозаселену територію, спустошену в 60-70 роках XVII ст. польсько-шляхетськими загарбниками і турецько-татарськими агресорами. Сюди за закликом Палія почали переселятись селяни-втікачі і козаки з різних місцевостей України. Опорним пунктом вони обрали Фастів, збудувавши в ньому фортецю. В цей же період в Чорногородці теж було відбудовано укріплення, відоме під назвою «Палієве замковище».